ВОЇН (вірш)

(written by Alina Kosovska)

Тихо хитаючись, їде полями поїзд швидкий.
Він сидить. Замислений погляд і втомлені очі.
Поруч з сидінням – наплічник великий й важкий.
Їде потяг, вогником рвучи темряву ночі…

Погляд глибокий й далекий від світу цього,
В душу веде він холодною стежкою дум.
Боєць не приховує тихого смутку свого,
Лягли під очима мішками втома і сум…

У пасажирів-сусідів перед очима
Гарні пейзажі, концерти відомих зірок,
Лиш у бійця, що сидить, до вікна притулившись плечима,
Перед очима холодний гвинтівки курок.

Він дивиться в чисте небо – а бачаться страшні картини.
Вибухи. Кров побратимів. Уламок у власній руці.
Чується воїну плач загиблого друга дитини,
Ввижається вибух і кулі в білій вранішній імлі.

Всі їдуть, втупивши очі у телефони й журнали,
Лиш він втомлено дивиться в заледеніле вікно.
Хтось їде гуляти. Робити кар’єру чи справи.
А він просто їде. Їде додому з АТО.

З вранішнім сонцем потяг вривається в місто.
Він радісно очі протер. Скоро прийде додому.
Сонце блики кидає на вікон блискучих намисто.
Воїн ступив на мирную землю. Щоб відпочити й вернутися знову.

11831643_1704086809814088_2877677985537390333_n

на фото бійці ДУК: друг “Малий” та подруга “Фортуна”

About Alina Fortuna

Боєць АТО, блогер

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: