Дорога на фронт. Нариси з життя

Вулиці Києва здаються зовсім інакшими, коли в забитому тиловими клопотами щоденнику-календарику з’являється замітка «Післязавтра – на фронт!». Вже не викликають такої напруги чоловіки призовного віку, що «аватарять» в кабаках. Через два дні поїду, а вони залишаться тут. І хай їм буде соромно. Вже не лякають скудні залишки грошей, на які не прожити і тижня. «Там» це не більше, ніж шматки паперу. Вже не так напружено дивлюсь новини з «зони АТО» в інтернеті. Скоро буду там, і бачитиму все на власні очі. Тилове життя потихеньку відсувається на другий план, і перебування в мегаполісі стає не таким вже й нестерпним.

В глибині душі прощаюсь з друзями та знайомими. У нас кажуть «не прощаємось», але все ж таки переживаю: раптом більше ніколи не побачимось? Намагаюсь завершити деякі розпочаті справи, і десь глибоко всередині насолоджуюсь останніми днями тилового життя. Післязавтра я зміню спідницю і підбори на потертий камуфльований костюмчик і поїду «туди, де нас нема».

… «Друже, я вже на місці.» Я стою, тримаючи за плечима непідйомний рюкзак, і виглядаю камуфльовану автівку, що має везти мене на фронт…
… Новенький реанімобіль трясеться розбитими дорогами. Я сиджу серед ящиків з гуманітарною допомогою ЗСУ з Норвегїі. Незручно – але це єдиний реальний спосіб потрапити на фронт, маючи порожній гаманець…
…Гостинна кафешка на Полтавщині з подякою від друга Подолянина на стіні…
… З мобільного інтернету моніторю новини. Бачу пост про нездорову «зацікавленість» Генштабом підрозділами ДУК на передовій. Так само, з телефона пишу пост в фейсбуці. Хоч хтось вчасно побачить інформацію і донесе до побратимів! Телефон з «дохлою» батареєю через хвилину вимикається. Блін…
…Ніч. Блокпост десь на теренах Донеччини. Пошук попутної автівки. Дружня бесіда з бійцями ЗСУ за чашкою кави. Вони стоять з автоматами, а я з котом. Щось тут не то….
…Мандри незнайомим містечком серед ночі, з тим самим непідйомним рюкзаком і замерзлим кошеням на руках. Де ж той злощасний вокзал?…
…Похмурий вокзал Костянтинівки. Єдина існуюча розетка – в довідковому бюро. Благаю працівницю вокзалу пустити мене на 5 хвилин. Заряджаю телефон, репощу новини на сайт, відписую бійцям і зітхаю з полегшенням…
…База! Я вдома…

IMG_2332
Фото перед від*їздом в гостях у білорусів-правосєків 🙂

Позначки:, , , ,

About Alina Fortuna

Боєць АТО, блогер

One response to “Дорога на фронт. Нариси з життя”

  1. Arnstein Tranoy says :

    Very good!

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: