Трохи про моє життя (уривки з особистого щоденника)

Як з представниці найбільш тендітного і жіночного спорту – художньої гімнастики – життя перетворило мене на бійця-фронтовика? Як так вийшло, що я свідомо змінила затишний спортзал на холодні окопи Донбасу? Досі задаюсь цим питаням, і досі дивуюсь такому повороту Долі…

А починалось все як у звичайних людей. З дитинства – спорт, перші медалі, прагнення до олімпійських висот. Пізніше – спортивна кар’єра в першій в Україні “Школі Дерюгіних”.

Все було добре, доки в життя не втрутилась війна…dRIpSMoX4-4

Довгий час я шукала відмазки. “У мене перспективи в спорті“, “це сенс мого життя, я не можу все полишити” – такими думками стримувала сама себе від поїздки на фронт. А в глибині душі розуміла, що просто боюсь. І, мов маленька дитина, шукаю неїснуючі виправдання своїм вчинкам.

Та в один момент все змінилось. Можливо, це був знак Долі, а можливо – просто наслідок безсонних ночей з докорами сумління.

Уривок з щоденника про мої останні спортивні змагання:
“…Готуюсь до виступу, а почуття якісь дивні. Немає звичного мандражу, а лише нав’язлива думка: «Колись в мене будуть останні змагання. Останній виступ. Останнє нагородження. І я залишу все і поїду на війну.» Відганяю цю думку, мов назойливу муху: яка війна? Зараз – коли я на страшенно важливому для мене старті?
Намагаюсь себе заспокоїти, але назойлива думка так і не виходить з голови. Виходжу на килим – і відчуваю, що навіть не боюсь. Лише уривками згадується фраза: «Щоразу виступай, ніби в останній раз… останній раз… останній…» Та що ж це таке?
Виступаю. Героїчна музика «Тристан і Ізольда». Обруч, музика, танець…
a5r_VzN5I7U
На півтори хвилини віддаляюсь від реальності. Останній аккорд, останній подих. Зал розривається від оплесків. «Україна!» – очі вихоплюють серед трибун жовто-сині прапорці. А перед очима пропливає заплямований кров’ю жовто-синій прапор на бронетранспортері. Брр… про що це я думаю?…”

Далі я вже не витримала. Через кілька днів зібрала речі і поїхала в навчальний центр добровольців.
ДУК “Правий сектор”. Десна. Скрипучі армійські ліжка в тісній казармі, одноманітні харчі, військова дисципліна. І це після безтурботного життя професійної гімнастки. Шалений контраст з попереднім життям разюче відчувався перші місяці, потім звикла. Вже коли потрапила на фронт, згадувала свою спортивну історію так, ніби цього не відбувалось насправді.

Перед від’їздом в батальйон я зняла кліп. Досі, переглядаючи його, невільно здригаюсь. Це була межа в моєму житті: спорт і війна. Два світи, нереально далеких один від одного. Сама не знаю, як я наважилась переступити цю межу. Розумію – дороги назад немає.
Зараз, згадуючи все, з острахом розумію, що стала зовсім іншою людиною. Навряд чи я б змогла зараз так само безтурботно танцювати зі стрічкою. Переживати ті неземні почуття, які допомагають розкрити образ на спортивному килимі. Я стала іншою. Більш жорстокою, бездушною. У війни не жіноче обличчя, доводиться пристосовуватись…
11831643_1704086809814088_2877677985537390333_n
Після того, як тримаєш в руках автомат – навряд чи вийде повернутись до попереднього життя і взяти в ті ж руки гімнастичний обруч. Погляд на життя сильно змінюється. Але моя душа на місці, а совість чиста – я не сховалась від біди, що спіткала мою країну, а роблю все можливе, аби витягнути її з пекла війни.

З фронтових спогадів:
“…Вдалині гулко розривались міни. Це працювала ворожа артилерія по Пісках. В секунди затишшя тривожно перегукувались птахи. Небо озаряли спалахи освітлювальних мін. Трава сполохано шелестіла в передчутті мінометного обстрілу…”
В буднях на передовій я знаходжу щось трохи романтичне. Пишу спогади, плекаю мрію після війни видати книгу. Словами очевидця, так би мовити. Тому, паралельно з участю в бойових діях займаюсь журналістикою. Можливо, в цій сфері і знайду себе після перемоги над окупантами. Дорога назад, в великий спорт, мені вже закрита.
IMG_1936

Мене часто питають про побут на передовій. Що може втримати дівчину в холодних руїнах, серед хлопців, під постійними обстрілами? Певно, лише величезна любов до України, яка переважує решту почуттів.

Спогади про побут на фронті:
“…Під ранок стихли мінометні обстріли. Я врешті вибралась з вогкого підвалу на другий поверх і примостилась подрімати на диванчику, попередньо змахнувши з нього уламки скла – вибуховими хвилями вибило залишки вікон. Не пройшло і кількох годин – телефонний дзвінок. Волонтери.
Беру вологу серветку, витираю з очей залишки сну разом з шаром чорного пилу. Треба їхати, зустрічати…”
IMG_2437

“…Ранок починається не з кави. З першими променями сонця лунають перші постріли. Сєпари прокидаються на годину раніше за нас, доводиться призвичаюватись. Лунають розриви мін, у відповідь огризається наша артилерія. «Якого дідька вам не спиться?» – грізно кидаю фразу в бік ворожої «зеленки» і ліниво сповзаю з саморобного ліжка…” – фронтові будні. Тут ти не знаєш, прокинешся ти чи ні. Тому живеш кожним днем. Найбільш приємна відмінність від мого попереднього життя – це щирість почуттів. Якщо на спортивній арені ти крізь зуби усміхаєшся суперницям, а вже через годину в “мікст-зоні” згадуєш їх недобрим словом, то тут, на передовій, такого нема. Ті, хто прийшов сюди заради власних амбіцій, надовго не затримуються. А всі, хто лишається, це справжні люди. Я завжди впевнена, що вони мені прикриють спину в бою. Я можу довірити їм найдорожче – своє життя. Ні в спорті, ні просто в тилу нічого подібного немає…

Я дуже хочу повернутись живою з цієї війни. З перемогою. Не заради себе, ні. Просто розумію, що ті матеріали, фотографії, статті, які я зараз збираю, через кілька десятків років стануть історією. Ми маємо розповісти нашим дітям, яким пощастить народитись і прожити під мирним небом, всю правду про страшні події сьогодення.
Дай Бог, щоб всі мрії та плани здійснились…

Позначки:, , , , ,

About Alina Fortuna

Боєць АТО, блогер

Trackbacks / Pingbacks

  1. Відеоархів | Fortuna - 29.10.2015

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: