Проект “Спогади з Майдану”. Історія четверта

– Ну куди ти їдеш? Без тебе впораються. А якщо тебе уб’ють? – дружина загородила двері, намагаючись втримати його від поїздки на Майдан. Чуб сильними руками підхопив заплакану дівчину і посадив на крісло.
– Якщо кожен так буде думати, хто тоді відстоїть наше майбутнє? Люблю тебе, і скоро повернусь.
Вона і не встигла помітити, як залізні двері зачинились за ним…
… Минуло два роки. Він стояв – в військовій формі, з шевроном батальйону «Донбас», і згадував ту зиму так, ніби це було вчора.
– А жінка моя довго повторювала, що тут і без мене впораються. Навіть коли я в АТО поїхав. Лише після звільнення Попасної в її розмовах з’явились патріотичні нотки, – згадував боєць, який за майже два роки війни встиг побувати в полоні та прийняти участь в декількох ризикованих операціях на фронті.
– Я пам’ятаю, як ми зачистили офіс «Правого сектору» на Хрещатику. Правоохоронців, яких в ньому спіймали, ми відвели за барикаду, до своїх. Ніхто їх не бив і не знущався, як вони над нами. Ми їх відвели, а вони нам в спину стріляти гумовими кулями почали. Тоді зрозуміли, з ким маємо справу…
4
Історія написана на основі спогадів учасника Майдану, нині бійця батальйону «Донбас» з позивним «Чуб».
Творчий редактор: Аліна Косовська
Більше історій на alinafortuna.com/category/майдан-спогади
Хештег проекту в соцмережах: #спогади_з_Майдану

Позначки:

About Alina Fortuna

Боєць АТО, блогер

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: