“Що ж відбулось з Правим Сектором” – блогер

Аліна Косовська, блогер і боєць АТО:

“Многобукв”, але не полінуйтесь прочитати. Думка виключно моя особиста, на істину в останній інстанції не претендую.

“Правий сектор”, колись потужна націоналістична організація, одна назва якої викликала невимовний жах у зрадників і сепаратистів, зараз фактично розвалилась на шматки. Передумови для цього виникли давно, і причиною тому став як зовнішній пресинг, до якого організація виявилась не готова, так і внутрішні чвари. Коли командири і керівники починають “перетягувати ковдру” між собою, організація приречена на загибель.

Під час Майдану “Правий сектор” створив собі непоганий імідж. Не те, щоб сам створив – допомогли. За путінськими страшилками про візитівку Яроша і людей в балаклавах з червоно-чорними шевронами швидко сховалась історія про таємну зустріч Яроша з Януковичем. Тоді Яструба вважали героєм, радикалом, новітнім Провідником націоналістичного руху, ледь не прирівнювали до Степана Бандери. І ніхто не вдивлявся, що “новітній Провідник” лише промовляє гарні, заздалегідь заготовлені тексти зі сцени, і дає численні інтерв’ю. Він вже тоді не був “людиною діла”. Але йому повірили, і за ним пішли.

Був би на місці Яроша справжній націоналіст, він би скористався образом “страшилки”, який йому на золотому блюдці піднесли російські пропагандисти, і довершив революцію. Але він пішов іншим шляхом. Мирним. На мою думку, величезна помилка “Правого сектору” була в створенні політичного крила. “Страшні хлопці в чорних балаклавах” в народу ніяк не асоціювались з законотворцями в ділових костюмах, тому достатньої підтримки серед виборців тогочасний “Правий сектор” ніяк не міг отримати. Натомість отримав обурення: радикали здались, і захотіли сісти в депутатські крісла (так тоді думала більшість).

Авторитет “Правого сектору” дещо пізніше відродило бойове крило Добровольчого Українського Корпусу. Хлопці, які відважно захищали Піски, Опитне, Донецький аеропорт, підняли репутацію організації. На бійців ПС знов почали дивитись, як на героїв. Але, історія замовчує, що кіборги, “широкінські термінатори” і решта фронтовиків – це близько 30% всього “Правого сектору”. Де ж решта?
Решта себе проявила. В тилу. Мирними акціями, маршами з “останнім китайським попередженням” та гучними заявами в інформаційному просторі, якими все і обмежувалось. Суспільство знов замислилось: люди почали геть протилежно ставитись до бойового і політичного крила “Правого сектору”. Поки на фронті хлопці без зайвих слів відвойовували Україну,а заодно і авторитет ПС, тилове крило продовжувало його втрачати на мирних акціях і “останніх попередженнях”.

Пізніше зіграв роль і зовнішній пресинг з боку влади. Коли ДУК ПС вивели з фронту, і ми почали їздити сюди неофіційно маленькими групками, і без того невелика підтримка каменем покотилась вниз. Дійсно, хто повірить в те, що ми все-таки воюємо “там, де нас нема”? Трохи привертало увагу, коли “звідти, де нас нема” вертались поранені хлопці. Або загиблі. Але хіба воно того варте? Все це на фоні існування двох інформаційних ресурсів, які постійно перетягували ковдру між собою – офіційного pravyysektor.info, і любительського “Сектора Правди”, створеного Аллою Мегель і кількома її прибічниками.

Черговий цвях в труну забив Чесний. Не поділивши контрабанду з місцевими депутатами, він влаштував перестрілку в Мукачево, поки ми сиділи “там, де нас нема” з одним автоматом на трьох. Ця подія голосно сколихнула інформаційний простір. Остаточно загинула ідея легалізувати ДУК.

Ще півроку марних спроб повернутись на фронт в достатній кількості, та “останніх попереджень” під стінами адмінбудівель – і рух остаточно розвалюється. Як в ОУН свого часу, відокремлюється “помірковане крило” під керівництвом Яроша, який неухильно продовжує вести переговори зі зрадниками, та радикальне. Ярош забирає з собою три бойових батальйони – звісно, не спитавши думки жодного з бійців. Найбільш “помірковані” тилові штаби перебігають за ним – але це незначна втрата для “Правого сектору”. В “радикальному крилі”, яке і лишилось власне “Правим сектором”, нова проблема. Чесний зі своєю бандою, відчувши свободу, в обхід командування створює свої батальйони та осередки, які продовжують його справу – контрабанду, нелегальний продаж зброї та гучні заклики в інтернеті. 1 штурмова рота, яка колись приютила його і кількох “повстанців”, тепер опиняється під його командуванням.

І от, ситуація: невеликий відсоток бійців все ж вертається на фронт (це вже не 30%, а максимум 10, і знов “туди, де нас нема” і де на нас полює ВСП та СБУ). Чесний загрібає в свою банду все більше активістів та бійців. Решта ж намагається витягти з глибокої прірви залишки руху та швидко переформатувати осередки та батальйони, що лишились. І тут, два шляхи: або швидко сформується новий Провід, який зможе реорганізувати та контролювати Рух, та покінчить зі злодіяннями Чесного під егідою ПС, або ж “Правий сектор”, в якому на даний момент кожен фактично сам собі командир, журналіст і керівник, остаточно розвалиться. Сподіваємось на краще.
P.S.: я відношусь до тієї частини ДУК ПС, яка зараз на фронті і працює зведеною групою з іншими добробатами, і тилові розборки мене мало цікавлять. Я не є представником інформаційного відділу ПС. Думка моя особиста, і на істину в останній інстанції я не претендую.

winter_ATO_1

About Alina Fortuna

Боєць АТО, блогер

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: