Проект “Спогади з Майдану”. Історія п’ята

…Його волосся давно покрила сивина. Уважний погляд завбачливо ховався за численними зморшками. Білі, мов сніг, брови радісно підіймались при виді старих друзів. Короткі пальці спритно заварювали ароматну каву, а він починав розпитувати про життя, усміхаючись новенькими зубами – замість тих, що свого часу вибили «беркути». Звали його Ярослав, а для своїх просто – Романович.
Ще до Майдану Романович тримав невеличкий магазин-кафетерій «на Майдані». Відповідно до назви, там він і знаходився – на розі Будинку Профспілок. Коли Профспілки згоріли, його магазин дивом вцілів. Певно, Бог зберіг.
З першими барикадами до Романовича почали заходити перші гості. З перших днів чоловік підгодовував активістів, пригощав гарячим чаєм, підтримував морально. А під час серйозних сутичок і сам був на барикадах. На Інститутській «беркути» вибили йому кілька зубів. Він стерпів. Лишився таким же добродушним. Допомагав патріотам, чим міг. Досі, зайшовши до його невеличкої кафешки, відчуваєш незмінну атмосферу Майдану – атмосферу доброти і взаємодопомоги.
романович
Історія написана на основі спогадів учасників Майдану
Творчий редактор: Аліна Косовська
Більше історій на alinafortuna.com/category/майдан-спогади
Хештег проекту в соцмережах: #спогади_з_Майдану

Позначки:

About Alina Fortuna

Боєць АТО, блогер

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: