Проект “Спогади з Майдану”. Історія дванадцята

…Їдучи з роботи, він вмикав патріотичну радіохвилю і слухав останні новини з Майдану. Він не стояв на барикадах і не кидав «коктейлі Молотова». Але майже щовечора до Хрещатика під’їжджало таксі. Зупинялось біля крайньої барикади. Бійці «Самооборони» вивантажували з машини всіляке добро, починаючи від одягу і закінчуючи дровами, і «таксі» там само непомітно зливалось з яскравими трасами. За кермом був він. Олександр. Щодня він возив безцінну допомогу на Майдан, прикриваючись шашками таксі.
Але сьогодні таксі приїхало порожнім. Він лишив машину біля Хрещатика і пішов на Майдан. Навколо чулись крики, стук палиць об щити, вибухи. Стояла напружена атмосфера. Штурм Майдану мав от-от початись. Звірі в міліцейських погонах чекали наказу.
Згори по Інститутській під’їхав водомет. Потік крижаної води обпік його немолоде тіло. Він розправив плечі , схопив «коктейль Молотова» і рушив до машини. «Беркути» зйожились, прикрившись щитами. Він спокійним, впевненим рухом підпалив ганчірку. Пляшка в його руці перетворилась на зброю. Єдину зброю, яка могла зупинити ментівську орду. Він замахнувся. Водомет, що рясно поливав крижаною водою беззахисних людей, був його ціллю. Безжалісним звіром, якого треба будь-якою ціною знищити. Він бачив, як з-за щита визирнула морда беркутівця. Він бачив, як той направив ствол гвинтівки на нього. Він бачив його погляд. Він чув його постріл. Як в сповільнених зйомках, він відчував, як куля вгризалась в його тіло, забираючи останнє здоров’я і сили. «Коктейль Молотова» вдарився об щит беркутівця і вибухнув десь за барикадою.
– Гади, вони бойовими стріляють! – встиг крикнути він, поки молоді хлопці з жовто-синіми прапорами на плечах брали його за руки й ноги та несли в Будинок Профспілок..
…На третьому поверсі було темно. Пахло кров’ю, і трохи – ліками. Він лежав на матраці в коридорі, як раптом приміщення почав заповнювати їдучий дим. Це «Беркути» пробрались дахами і підпалили будинок Профспілок, в якому на той час містився штаб протестувальників і поранені. На поверх забігли хлопці в камуфляжі.
– Цього заберіть. Він важкий, – не чекаючи питання, сказала дівчина-медик, що сиділа поруч з ним…
… А через кілька днів до Києва прилетів Президент Чехії і забрав важкопоранених активістів на лікування в Прагу. Він був серед них…

OLYMPUS DIGITAL CAMERA
Історія написана анонімно на основі спогадів учасника Майдану
Фото: Тетяна Кагуй.
Творчий редактор: Аліна Косовська
Більше історій на alinafortuna.com/category/майдан-спогади
Хештег проекту в соцмережах: #спогади_з_Майдану

Позначки:

About Alina Fortuna

Боєць АТО, блогер

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: