“Неіснуючий кордон та неоголошена війна” – блогер

Під цією статтею мала б бути фотографія одного з нових шевронів штабу АТО. Нажаль, за тих обставин, за яких я зустрічалась з деякими його представниками, робити фото було б недоречно. Нові “АТОшні” шеврони представляють собою карту Донецької та Луганської областей з лінією фронту – тою самою, що майже не рухається вже понад рік. Територія, підконтрольна Україні, розмальована в жовто-блакитний, а окупована – в сірий. Вдумайтесь, що в нас за війна. Мало того, що вона давно носить характер позиційної та має незмінну протягом довгого часу лінію зіткнення, тепер ця лінія ще й зображена на офіційних шевронах. Схоже, штаб ще довго не збирається планувати звільнення української території, раз спокійно чіпляє на плечі своїх представників таку символіку. Цікаво було б дізнатись, що в розумінні головнокомандувачів “сіра” частина Донбасу – окупована територія України, чи вже позаочі її приписують до володінь сусідньої держави-агресора?

Цікаво, що всі міжнародні місії на кшталт ОБСЄ та ООН контролюють ситуацію поблизу лінії розмежування або, простіше, фронту. А чому всі – і Європа і, здається, сама Україна забули про справжній державний кордон – межу з Росією? Чому нема миротворців на кордоні між РФ та тимчасово окупованою територією, на якій нібито “нема російських військ”? І чому жодна міжнародна місія не контролює, що і в якій кількості перетинає хоч і непідконтрольний нам, але все ж існуючий державний кордон України з Російською Федерацією?

На мою думку, єдиний спосіб вирішення українсько-російського конфлікту (в мене не повертається язик називати це АТО) військовим шляхом має складатись з двох етапів. Перший, і найважливіший – припинення постачання будь-яких вантажів та техніки з боку Росії. Україна перш за все повинна повернути контроль над державним кордоном – хоча б за допомогою міжнародних миротворчих місій та спостерігачів. Після того значно легше буде повернути під повний контроль України окуповану частину Донбасу. Так, будуть жертви, в тому числі серед мирного населення, але іншого шляху в нас нема. Впевнена, що значна частка військовослужбовців ЗСУ та добровольців рішуче підуть в бій.
“Мінські домовленості” та “перемир’я” ведуть Україну в прірву. Непомітно для нас все звичнішою стає “сіра” частину Донбасу, і здається примарним та неіснуючим справжній державний кордон. Якщо ми зараз не зупинимо це мракобісся, буде пізно. Нам потрібен не мир, нам потрібна перемога.

ATOpage

Аліна Косовська “Фортуна”, доброволець АТО

Позначки:,

About Alina Fortuna

Боєць АТО, блогер

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: