Archive | Мої вірші RSS for this section

Вірш, присвячений полеглим добровольцям ТГ “Беларусь”

Вірш, присвячений полеглим добровольцям ТГ “Беларусь” Алесю Черкашину та Віталію Тіліженко.

Так швидко й неминуче ви в небо полетіли…
Тоді був бій страшний. Зловісно степ дрижав.
А ви сповна життя… Ви жити так хотіли!
А той снаряд бездушний коло вас упав…

Це ваш останній бій. Гарячі краплі крові
Нестримно і безжально на землю пролились.
Закаркав ворон чорний зловісно у діброві,
І серце так ридає. Душа вогнем горить!

Лишився лише спогад. Й два прапори, з якими
Ви йшли у бій. То білоруський й український стяг.
“Тарас” із Білорусі… Він воював за Україну,
І був смертельно ранений в донецьких тих степах…

Ще досі боляче, аж хочеться кричати.
Проклятая війна, найкращих забирає!
Це важко, друзів-воїнів втрачати…
“Тарасе”, “Кексе”, вічна пам’ять… Герої теж вмирають…

Alina Fortuna

Zaporizha_7

Вірш до річниці створення Тактичної групи “Білорусь”

Сьогодні, 29 травня, річниця створення Тактичної Групи “Беларусь”. Вітаю побратимів, і присвячую свій вірш нашим білоруським добровольцям:
 
Коли на сході України спалахнули грізно
Тяжкі бої. Коли запахло кров’ю й димом.
Вони прийшли допомогти нам боронить вітчизну,
Боротись з окупантом і зрадницьким режимом.
 
Звичайні мирні люди з сусідньої країни
Вдягнули важкий бронік і зброю узяли.
Вони пліч-о-пліч з нами звільняють Україну
Від нищівної путінської москальської орди.
 
Завзято рвуться в бій, мов вершники на конях,
Під синім небосхилом у жовтих тих степах.
У них на плечах шеврони старовинної Погоні,
А поруч – наші тризуб і жовто-блакитний стяг.
 
Ми разом і назавжди – відстоїмо свободу
Для двох країн незламних у пеклі і руїнах.
Нікому не спинити дух вільних двох народів.
Хай навіки Жыве Беларусь, і Слава Україні!
 
Written by Alina Fortuna

Belarus_day

“Донецький аеропорт” (вірш)

ДОНЕЦЬКИЙ АЕРОПОРТ

Written by Alina Kosovska

 
Стоїть в страшних руїнах колишня злітна смуга,
І танки обгорілі тут замість літаків.
Сюди прийшла війна. Тремтять степи навкруги
Від вибухів і крику молодих юнаків.
 
З-за пелени туману будинки визирають –
То вже Донецьк зловісно скидає сну окови.
Артилерійські канонади ранкову тишу розривають.
Завмер той степ широкий. Чатує смерть довкола.
 
Квиток з аеропорту тепер в один кінець –
З землі в захмарне небо тут янголи літають.
Навіки зупинився хід молодих сердець,
Що полягли за Україну… Герої теж вмирають.
 
Холодний вітер рве на шмаття серце:
Руїни терміналу – мов привид із нічних жахіть.
Тут наші хлопці полягли в кривавім герці.
То все пройшло. Лиш прапор закривавлений тремтить.
 
Тепер він вже нічий – аеропорт Донецька,
Лиш згадками страшними просякнуті руїни.
Тут досі не замовкла мелодія стрілецька.
І ми усе ще поруч. Під стягом України.

ZAInOzlGUuY

“На війні” (вірш)

В’ється стежина в замерзлих полях,
Вже чутно вибухи десь вдалині.
Душу в обійми хапає легкий страх:
Це не АТО, хлопці. Ми на війні.

В засохлих полях стрекотить кулемет
І кулі посвистують над головою.
Зловісно закашляв десь їх міномет.
А ми не злякались. Готові до бою.

Палець тримає холодний гачок,
І трохи тріпоче серденько в грудях.
Для мене цей бій, як життєвий урок:
Не вивчу – лишусь навіки в цих полях.

Хитається жито в родючій землі,
І сонце всміхається теплому ранку.
На хвильку здається – немає війни,
І мирний Донецьк у червонім світанку.

Аж ось прилетять кілька мін у окоп.
Розірве вибух гучний мирну тишу.
Я, затамувавши подих, натисну курок.
Димок ледь помітний повітря сколише…

Аліна Косовська

“Небесна Сотня” (вірш)

НЕБЕСНА СОТНЯ

Душа ридає й рветься на шматки,
Тремтять вогні в лампадках ледь помітно.
Мов дощ, холодні сльози поливають пелюстки
Троянд червоних в прапорах жовто-блакитних.
Десятки променів яскравих розірвали ніч.
Вони мов шлях проклали до Небесних барикад.
З меморіалу дивляться у натовп сто обличь…
Тремтить лампадка у моїх руках…
Криваві сльози серце умивають.
Так боляче… Словами не сказати…
Герої – вони також умирають,
А ми повинні їх лиш пам’ятати…

Аліна Фортуна

IMG_4624

“Крик душі” (мій вірш)

Мені так часом хочеться відкрити очі
Й побачить мир в знайомих вже містах.
Почути в тиші щебет солов’їв співочих
І босоніж пройтися по полях.

Мені так хочеться не чути більше залпів,
Не бачити, як міни залітають в бліндажі.
Так хочеться підняти святково жовто-блакитний прапор
У всіх містах до східної державної межі.

Я більш не хочу бачити ці смерті,
Ходити по руїнах зі зброєю в руках.
Вже порване на клапті і страшно стогне серце –
Так хочу бачить мир в широких тих степах!

Так хочем перемоги у цьому пеклі лютім,
Але її не видно. Донбас все ще в огні.
Тому я знову й знову беру свій автомат у руки
І йду на межу пекла по вранішній імлі.

IMG_2897

До Дня захисника України. Учасникам війни присвячується

Замість привітань. Брати по зброї! Ми стоїмо тут за Україну, до останнього пострілу. До перемоги. Це наш День.

Текстова версія вірша:
Тремтить земля, здригаються лани просторі,
Іде війна. Ми б*ємось з автоматами в руках.
Країну нашу вкрили ріки крові –
Ми відчайдушно боремось. Забувши страх,

Крізь пекло. Крізь вогонь й ворожі кулі
Ми кинемось у бій. В шалений вихор смерті.
Всі страхи й сумніви давно уже минули –
У нас одна лиш Україна в серці!

Ми полишили все і взяли зброю,
Бо йде війна. Бо Україна знов в огні.
Ми будемо стояти до останнього набою.
До перемоги у цій визвольній війні.

“Мені вже не страшно” – вірш

Written by Alina Kosovska

“Мені вже не страшно”

Так все несподівано враз обернулось в житті…
Пекельним вогнем спалахнула рідна земля
І щось з самого серця позвало вперед, в бій іти.
Провела в дорогу з зажуреним поглядом мене мати моя.

Мені зовсім не страшно, лиш щось болісно стискує серце,
Коли кулі, мов вітер смертельний, свистять навкруги.
Коли кров червона на чорну землю ріками ллється.
Коли наступають шалено й неспинно вже вороги.

Мені зовсім не боляче, як кулі втрапляють у тіло,
Бо біль найстрашніший – це смерті друзів твоїх.
Коли душі їх чисті вже в небеса полетіли,
А я докоряю собі за те, що лишився в живих…

В тремтячій долоні стискаю хрестик сріблястий –
Це той оберіг, що мені матуся дала у дорогу.
Я ледве іду. Під свистом снарядів. Тільки б не впасти.
Мені вже не страшно… Й не боляче зовсім…

11377826_530741053749845_1083647305_n

Спогади про Майдан. Написано на війні. Вірш

Written by Alina Kosovska                                          скачанные файлы

Це була мить, що нам життя змінила.
Така вона… приємна й болісна водночас.
Це була мить, що нам відкрила
На справжній світ і на всю правду очі.
Майдан… Та перша ніч… Кривавий бій…
І крики, що пронзили центр столиці…
І розгорівся в душах українців біль –
Ніхто не зміг на це зі сторони дивитись!
І вже людей мільйони з колін враз піднялись –
І через кілька днів Майдан повстав шалено.
Терпіли ми знущання. Було таке колись.
Але настав вже час змінити цю систему!
Ми кинули просте, вже звичне нам життя,
Змінили тепле ліжко на каремат в наметі.
Але прийде кінець, й не буде вороття
Тим злодіям, що статки наживають в кабінетах!
А далі було пекло… Немов туман в очах…
Шалені постріли… Вогняні барикади…
Герої виносили ранених побратимів на плечах…wgfaHTb29dk
А потім… Стогін… Квітів море і сумні лампадки…
Горіли чорним димом покришки і будівлі,
І кров’ю патріотів покрився весь Майдан…
Молоді українці життя там положили,
Щоб не продали знов майбутнє у лапи ворогам.
Немає вже ні страху, ні болю, лиш вперед
Штовхає нас любов до України… В бій!
Вже затишним і зручним став той простий намет…
Лиш головне, щоб повернувся з барикади ти живий…
Це незабутні дні… Зима, що нас змінила…
Що виховала в серці шалений дух і силу.
А в наших янголят розправилися крила –
Небесна Сотня світ цей назавжди лишила…
Лиш тільки закінчилась столична боротьба,
Лиш тільки ми вдихнули повітря чисте, свіже,
Як в Східній Україні спалахує війна –
Знов ворог в Україну нашу нагло лізе!
Стрекочуть кулемети, спалахують поля –
І знов ми голіруч ідемо в бій.ypkVaGfo2ag
І знову загорілась смертельним полум’ям земля –
І знову не один віддав життя хлопчина молодий…
Тримайся, Україно, ми з тобою!
Тримайся, ненько, я ж бо на війні!
Я знаю, як це – серце кличе знов до бою.
До перемоги. Разом. За Вкраїну й мир.

Війна очима добровольця. Фото та опис в віршах

Автор і фотограф – Аліна Косовська

…Вони ідуть, без страху і без жалю

У бій. Нема спокою змученим ногам.
Десь пишуть там у легендарному скрижалі
Що виживуть вони. На заздрість ворогам…

IMG_2424

…Уже іде котра година бою,
Уже кінчаються набої і клинить перегрітий автомат.
Та він все б’ється. Б’ється він за нас з тобою.
За нас. За наш народ. За мир від Сходу до Карпат…

IMG_2422
…Холодний вітер рве на шмаття серце:
Руїни дивляться на мене, мов привид із нічних жахіть.
Колись тут згинули брати мої в шаленім герці…
То все забуто… Лиш самотньо прапорець тремтить…

IMG_2437
…Затих вже кулемет після нічного бою.
Гарячий дим, немов туман, закрив нам світ.
Ми, друже, знов живі лишилися з тобою,
Спасибі, Боже, що рятуєш наш козацький рід…

IMG_2454
…Що бачу я серед степів просторих?
Війну. Розбиті хати і ворожі бліндажі.
Але не бачу зради, як у кабінетах владних,
Не бачу цього лиш на фронтовій межі…
IMG_2442